Поняття, завдання і предмет криміналістичної методики

Розслідування злочину — це специфічна пізнавальна, організаційно-тактична і процесуальна діяльність, обумовлена особливостями збирання і представлення до­казової інформації, необхідної для встановлення події злочину і осіб, що його вчи­нили. Ці загальні особливості розслідування доповнюються характерною специфі­кою для окремих груп і видів злочинів.

Злочин, як і будь-яке явище об’єктивної діяльності, є індивідуальним і непов­торним. Його розслідування відрізняється індивідуальними специфічними рисами. Разом з тим у кожному злочині, способах його вчинення зустрічаються повторювані ознаки, що служать основою для визначення і розробки типових прийомів розслі­дування як у цілому, так і стосовно окремих видів злочинів.

Методика є заключною частиною науки криміналістики, що розробляє тео­ретичні засади і практичні рекомендації, як найбільш ефективно використову­вати процесуальні засоби, тактичні і технічні прийоми для розслідування зло­чинів. У методиці знаходять практичне втілення криміналістична техніка і кри­міналістична тактика, образно кажучи, методика — це сплав технічних засобів і тактичних прийомів збирання, представлення, дослідження, оцінки і викорис­тання доказів з метою вирішення завдань припинення, розкриття і попереджен­ня злочинів.

Криміналістична методика — це завершальний розділ науки криміналістики, який являє собою систему наукових положень (закономірностей, принципів) /розроблених на їх основі практичних рекомендацій (алгоритмів, програм), що забезпечують оптималь­ну організацію розслідування і попередження окремих видів злочинів.

У криміналістичній методиці здійснюється практична реалізація положень криміналістичної техніки і тактики, оскільки поза реальними умовами розслідування стосовно особливостей конкретного виду злочинів немає їх застосування і викорис­тання. Немає допиту взагалі, а є допит конкретних категорій осіб (свідків, потерпілих, підозрюваних) стосовно специфічних умов їх ролі, зацікавленості тощо у рам­ках обставин різних злочинів. Розробка криміналістичної характеристики окремих злочинів має на меті заповнення даної прогалини.

Рекомендації з методики розслідування не можуть розглядатися як просте поєднання положень криміналістичної техніки і тактики. Вони являють собою якісно  новий засіб вирішення практичних завдань розслідування, що виник за рахунок осмислення і пристосування загальних положень і закономірностей до конкретних особливостей виявлення, збирання, оцінки і використання доказової інформації стосовно різних видів джерел інформації.

Здійснювана в останні роки розробка наукових засад криміналістичної мето­дики базується на узагальненнях окремих методик розслідування, що сприяє кон­кретизації, виділенню загального із окремого, а також конкретних особливостей, властивих кожному виду злочинів. Теоретична розробка проблем класифікації зло­чинів, їх криміналістичних характеристик, тактичних засобів організації, алгорит­мізації розслідування і розкриття злочинів тощо створює необхідні передумови для побудови окремих методичних рекомендацій та їх систем окремих методик, на­приклад, розслідування вбивств, учинених найманими особами, викрадень людей і захоплення заручників з метою викупу, розслідування злочинів у сфері економі­ки тощо.

Завдання методики розслідування випливають із загальних завдань криміналь­ного судочинства, сформульованих у Конституції України і підзаконних актах, згідно з якими охорона прав і законних інтересів громадян, швидке і повне розкриття зло­чинів, охорона державної безпеки і суверенітету України утворюють загальні зав­дання юридичних наук.

Таким чином, методика — це цілісний розділ криміналістики, що вивчає: досвід і механізм вчинення злочинів; практику їх розслідування; основи організації і уп­равління розслідуванням; криміналістичні рекомендації, системи тактичних і тех­нічних засобів, способів і прийомів ефективного розкриття, розслідування і попе­редження злочинів, що утворюють)’ сукупності предмет перетворюючої діяльності.