Джерело — це форма, спосіб вираження встановлених чи санкціонованих дер­жавою норм права. Джерелами права є закони, нормативні акти, договори, санкціо­новані державою, акти громадських організацій, прецедент і правовий звичай1. Відтак джерелами криміналістичної методики є насамперед Основний Закон — Кон­ституція України, в якому виражені воля держави, право в цілому і його галузі, пере­дусім кримінальне і кримінально-процесуальне право.

Норми кримінального права встановлюють караність діянь і характер обставин, що визначають відповідальність. Останні служать спонукальним началом для роз­робки окремих методик розслідування і орієнтиром визначення предмета доказу­вання стосовно конкретного виду злочинів.

Норми кримінально-процесуального права, що регламентують порядок проведен­ня досудового і судового слідства, впливають на структуру окремих криміналістич­них методик, їх форму, зміст, послідовність здійснення слідчих дій.

Практика є основою пізнання і критерієм його істинності. Взаємозв’язок слідчої практики з криміналістичною методикою реалізується в наступних основних на­прямках, які допустимо розглядати як закономірності загальної частини кримінал­істичної методики. Назвемо їх.

1.Безперервність удосконалення конкретних методик розслідування на основі досвіду судово-слідчої практики.

2. Контроль практикою істинності і корисності рекомендованих наукових, за­гальнонаукових і криміналістичних знань для вдосконалення методики розсліду­вання злочинів і розвитку криміналістичної науки взагалі.

3.Формування теоретичних засад криміналістичної методики розслідування, розробка нових процедур збирання, оброблення і представлення доказової інфор­мації на основі інформаційних технологій.

Важливим науковим напрямком, а отже, джерелом формування методичних рекомендацій е досягнення науки, передусім криміналістики, теорії ідентифікації, криміналістичної техніки, основ слідознавства, судової одорології і фоноскопії, про­гностики і системного підходу в криміналістичній тактиці, що вплинуло на:

а)      розробку нових технічних засобів і тактичних прийомів, які обумовлюють
необхідність створення (або уточнення) нових методичних рекомендацій щодо їх застосування в процесі розслідування;

б)      виявлення невідповідності методичних рекомендацій розв’язуваним завданням розслідування в сучасних умовах, що змінилися (поява нових способів вчинення і приховування злочинів, пов’язана з цим зміна характеру доказів інформації і можливостей її одержання, представлення, використання тощо). Це примушує вчених-криміналістів звертатися до фундаментальних галузей знань, що досліджують
форми руху матерії для розкриття нових властивостей її сутності, руху і зміни.

Дані інших наук широко застосовуються з метою забезпечення ефективності розслідування злочинів. При цьому окремі методи і засоби використовуються прак­тикою безпосередньо, не змінюючи своєї належності до материнських галузей знан­ня, а інші, переутворюючись відповідно до завдань і цілей криміналістичного забез­печення слідчої діяльності, стають складовою частиною загальної теорії і окремих методичних рекомендацій науки криміналістики, породжуючи нові джерела кримі­налістичної методики.